Ми уже розповідали, що минулого вівторка у міському Палаці культури відбулася панельна дискусія на тему вирішення екологічних проблем міста внаслідок тривалого нафтовидобутку із залученням міжнародного досвіду і технологій за участі представників влади, нафтовидобувної промисловості, іноземного підприємства у сфері боротьби із забрудненнями навколишнього середовища та посольства Фінляндії в Україні. Після завершення дискусії редакція поставила декілька запитань виконавчому віце-президенту ПАТ «Укрнафта» з соціального та екологічного розвитку Роману Ільтьо, у яких попросила поділитися враженнями від відкритого обговорення екологічних проблем нашого міста:

(На знімку вище: Роман Ільтьо спілкується з депутатами Бориславської міської під стінами Укрнафти. Вересень 2018 р.)

– Пане Романе, як Ви оцінюєте результати публічного обговорення технічного завдання на проведення комплексного моніторингу території міста Борислава та Меморандуму про тристоронню співпрацю між Бориславською міською радою, ТзОВ «Ламор Україна» та ПАТ «Укрнафта» над вирішенням екологічних проблем Борислава, породжених довготривалим видобутком вуглеводнів? Чи задоволені Ви, як виконавчий віце-президент Укрнафти з соціального та екологічного розвитку, результатами дискусії?

– Треба відзначити, що у підсумку міська адміністрація Борислава взяла паузу, щоб ще раз обдумати, чи готова вона підписувати технічне завдання та Меморандум у такому вигляді, як ми погодили його з Ламором. Очевидно, місто хоче ще раз вчитатися та проаналізувати ці два документи, що визначатимуть нашу подальшу співпрацю над вирішенням екологічних проблем Борислава. Якщо бути до кінця чесним, то я десь очікував, що на цій зустрічі і технічне завдання, і Меморандум підпишуть усі три сторони – «Укрнафта», місто і Ламур. До приїзду ці два документи – і технічне завдання, і Меморандум – були погоджені. А тепер виявляється місто ще раз хоче на них подивитися. Я сподіваюся, що вони почули, чому ми наполягаємо, що це має бути екологічний моніторинг і рекомендації, а не аудит. Аудит би суттєво звузив і тему, і результати, які б ми отримали на виході. А з іншого боку, я сподіваюсь почути, що місту потрібно буде також долучитися до пошуку джерел для співфінансування проекту. Для нас це важливо буде з усіх аспектів, щоб цей проект фінансувався не лише «Укрнафтою». Це дасть змогу уникнути різноманітних звинувачень та претензій, що ми заплатили за дослідження і, відповідно, замовили під себе його результати. Участь міста дасть більшу довіру до результатів. Те що ми вчора зустрілися і відкрито обговорили наявні у Бориславі проблеми – це дуже важливий крок. Я поки що обережно ставлюся до результатів дискусії. Допоки ми не підпишемо Меморандум і техзавдання та знайдемо партнера для фінансування особливих підстав радіти немає.

– У ході дискусії представники ТзОВ «Еконафтогаз» висловили претензії до Укрнафти, що остання блокує роботу товариства, оскільки не погоджує передачу щонайменше 22 свердловини, які розташовані на ліцензійній ділянці «Еконафтогазу». Серед цих свердловин є, так звана, 2000, від роботи якої залежить вирішення проблем із виходом нафти на поверхню по вул. Чорновола, 12. Що можете сказати з приводу цієї проблеми?

– По-перше, таке розмежування, де свердловини залишилися на іншій ліцензійній ділянці, думаю, не є оптимальним. Вважаю, що реальним виходом із ситуації, що склалася, могло б бути звернення до державних органів – найперше до Держслужби геології та надр – з клопотанням про уточнення меж ліцензійної ділянки, щоб спірні свердловини опинилися на нашій ліцензійній території. Тоді «Укрнафта» дбатиме і про їхній стан, і про екологію, і про всі інші аспекти, пов’язані із їх безпечною експлуатацією. А друге – це те, що планом робіт «Еконафтогазу», коли вони отримували ліцензію на Північно-Бориславську площу, насамперед передбачалося пошук і буріння нових свердловин і видобуток в подальшому нафти з новопробурених свердловин. Тобто якщо б ми переглянули межі ліцензійної ділянки, це жодним чином не заважало б «Еконафтогаз» виконувати їх бізнес план і програму робіт.

(Роман Ільтьо на Олег Березюк під час відкритої дискусії)

– Якщо «Еконафтогаз» володіє ліцензією на розробку Бориславського родовища, то виникає закономірне запитання, чому це підприємство «випало» із формування технічного завдання та підписання Меморандуму?

– «Еконафтогаз» випадає як суб’єкт, але в техзавданні він присутній. Ми повинні розуміти, що для того, щоб підписати Меморандум, треба бути готовим або фінансувати цей проект, або надати хоча б технологічну експертизу. Ні одного, ні іншого у «Еконафтогазі» не має. Технічним проектом передбачено, що сферою дослідження буде вся територія міста. Мені здається, це теж важливо, бо зараз ті дослідження, які ми маємо, концентруються переважно на тих ділянках, де ведеться видобуток і працює Укрнафта. Проте екологічна ситуація не обмежується лише межею ліцензійної ділянки лише «Укрнафти». Вони є по всьому місту, і тому дослідження має охопити як стан свердловин – працюючих і законсервованих, – так і ситуацію з шурфами та шахтою. І звісно, має досліджуватись і та територія міста, що знаходиться у межах ліцензійної ділянки «Еконафтогазу», а також та територія, де немає жодної ліцензійної діяльності. Якщо подивитися на технічне завдання, то перелік підприємств, які планується охопити цим дослідженням, не обмежується «Укрнафтою» та «Еконафтогазом», а включає також інші підприємства, що працюють на території міста.

– Напередодні відкритого обговорення у Бориславі з’явилося нове комунальне підприємство «Надра Борислава». Як Ви сприймаєте факт створення у структурі міського господарства Борислава виробничої структури, зорієнтованої на нафтовидобуток?

– Не знаю, чи поки можна «Надра Борислава» називати нафтовидобувним підприємством. Звісно, ми бажаємо йому успіхів, але поки що не зрозуміло, що саме буде робити новоутворена структура. Я думаю, що це стане зрозумілим з часом. А наразі я не маю що коментувати. Спілкування із директором новоутвореного підприємства Любою Голубіцькою та Народним депутатом Олегом Березюком дає розуміння, що це, на їхню думку, має бути дуже важливе підприємство для Борислава. Що саме вона буде робити, поки не так очевидно.
– А як щодо того, що новоутворена комунальна структура почне створювати конкуренцію «Укрнафті» у Бориславі?
– Якщо говорити про конкуренцію, то «Укрнафта» насамперед – видобувна компанія. Можна було б говорити про конкуренцію, якщо «Надра Борислава» володіли ліцензією та усіма необхідними дозволами на здійснення нафтовидобутку на території Борислава чи поза його межами. Це по-перше. І друга важлива річ – це капітал. Щоб бути нафтовидобувною компанією потрібні: дозвіл, гроші, люди, обладнання. Я думаю, поки «Надра Борислава» не мають ні першого, ні другого, ні третього, говорити про якусь серйозну конкуренцію зарано.

(Роман Ільтьо спілкується з депутатами Бориславської міської ради під час пікетування Укрнафти. Вересень 2018 р.)

– У ході відкритої дискусії Ви сказали, що спеціалісти «Укрнафти» завершують роботу над технічним обгрунтуванням, яке дозволить попутній нафтовий газ знекиснювати та доводити до необхідних товарних показників, які дозволять його продавати на ринку та подавати у загальну газорозподільчу мережу. Чи подібний підхід не суперечить ідеї використання попутного газу Бориславського родовища для спалювання у когенераційних установках?

– Місто і «Укрнафту» насамперед хвилюють обсяги відбору, які напряму пов’язані із дегазацією. Тобто місто зацікавлене, щоб система вакуумних станцій експлуатувалася на повну потужність 24 години на добу і 7 днів на тиждень. Зараз цього не відбувається. Проте наші розрахунки підтверджують, що якщо ми зможемо довести до товарних кондицій цей попутний газ і постачати його в систему та продавати, як звичайний побутовий газ, це дасть можливість завантажити на повну потужність обидві вакуумно-компресорні станції, що сьогодні працюють у Бориславі. Відповідно, збільшаться обсяги відбору попутного газу, а відтак зменшиться його вихід у атмосферу. Це, власне, те, чого хоче місто і «Укрнафта». Для компанії – це буде пряма комерційна вигода, а місту вдасться вирішити проблему дегазації території. Це якраз той приклад, коли вигоду отримує і місто, екологічно і «Укрнафта».

– Чимало учасників відкритої дискусії у своїх виступах під час обговорення технічного завдання та Меморандуму наголошували на необхідності буріння та збільшення нафтовидобутку на Бориславському нафтогазовому родовищі. Чи планує «Укрнафта» буріння нових свердловин безпосередньо на території міста Борислава?

– Так. Плани буріння в районі є, але немає наразі можливості бурити безпосередньо на території Бориславського родовища, яке знаходиться в межах міста. Це правда. Не технічних, а насамперед регуляторних. Українське законодавство поки що обмежує можливості компанії робити у межах населеного пункту будь-що. В тому числі проводити заходи із стимулювання видобутку в існуючих свердловинах. Відтак, коли говорити про Бориславське родовище, то буріння ми можемо почати тут лише тоді, коли будуть внесенні зміни до законодавства, які дозволять компанії проводити такі роботи на території міста. З боку законодавця необхідне розуміння, що це робиться не тільки для збільшення видобутку, а у першу чергу для вирішення екологічних проблем території. Можливо, таке рішення зможуть провести через Верховну Раду колеги пана Березюка. Це було б, дійсно, дуже корисно для Борислава. Це можуть бути різні варіанти вирішення проблеми: надання Бориславу особливого статусу чи точкове рішення про дозвіл буріння в межах міста, з порушенням санітарних норм. Сьогодні в Україні, для прикладу, санітарні норми передбачають при бурінні відстань від місця робіт в межах 300 метрів не має бути жодної будови. Цього в Бориславі, на жаль, виконати неможливо технічно. Тому для того, щоб розвивати буріння у Бориславі, необхідне спеціальне рішення. Воно може бути ухвалене Верховною Радою у вигляді окремого закону чи Кабінетом Міністрів України у вигляді спеціальної постанови, які дозволять такі роботи проводити. Я не кажу, що це обов’язково має бути закон про спеціальний статус Борислава, хоч не виключаю, що так було би правильніше. Рішення – це справа законодавців. Це вони повинні вболівати за місто і вирішити, як вони бачать це. Мені видається, що дуже важливо при вирішенні цієї проблеми знайти баланс. Під час відкритого обговорення прозвучала цікава тема про альтернативний розвиток Борислава, як відпочинкового центру. Але розмовами про те, що в Бориславі дуже складна екологічна ситуація, що місто живе на пороховій бочці, можна дійти до суперечливої ситуації, коли місто з одного боку намагається отримати вигоду від туризму, пробує залучити туристів, що сьогодні успішно роблять Трускавець та Східниця, а з іншого – заперечує цю можливість, бо пропагує себе як місто екологічної катастрофи. Я думаю, з’явиться мало бажаючих поїхати до Борислава, якщо місто декларує себе зоною екологічного лиха. Я вважаю треба знайти баланс між комунікаціями. Що ми хочемо? Відлякати людей і сказати що Борислав – це місце екологічної катастрофи, чи ми хочемо сказати що це є не погане місце для туризму. Так, проблеми є, але їх можливо технічно вирішити. Проте, як знайти між ними баланс, це вже не питання «Укрнафти», а швидше міської ради та мера, як вони бачать функціонування міста, що записано в економічному плані розвитку на ближчу та дальшу перспективу.

– Не думаю, що розвиток туристичного напрямку можливий без участі «Укрнафти». Борислав відомий світу, в першу чергу, як центр світового нафтовидобутку, відтак, окрім мінеральних та пластових вод, туристи захочуть побачити тут і об’єкти нафтовидобутку, які без участі нафтовиків відтворити не можна. Чи готова «Укрнафта» до участі у проекті створення на території Борислава музею-скансесу нафтовидобувної промисловості?

– Ідеї, що в Бориславі може існувати бальнеологічний курорт на зразок Трускавця чи Східниці звучали під час відкритої дискусії. Музей – це також класна ідея. Чогось подібного нема ні в одному іншому курорті і це могло би бути атракцією для туристів. Проте питання знову полягає в тому, що насправді ще є одна важлива річ, яку треба розуміти. Ситуація, в якій сьогодні опинився Борислав, дає місту унікальні можливості для залучення міжнародної технічної та донорської допомоги. Є грантові кошти Європейського Союзу, є кошти міжнародних донорських організацій, є кошти окремих урядів держав, наприклад Фінляндії чи Норвегії тощо, які готові фінансувати екологічні проекти та проекти з покращення економічної і соціальної ситуації в громадах. І Борислав може багато зробити для залучення такої безповоротної фінансової допомоги і для вирішення екологічних проблем, і для залучення і розвитку нових бізнес-ініціатив у місті. Власне, цього, на мій погляд, також Бориславу сьогодні не вистачає.

– А хіба вчорашню відкриту дискусію не ножна трактувати, як першу успішну спробу мерії міста залучити до вирішення екологічних проблем Борислава міжнародні інституції та кошти міжнародних донорських організацій?

– Так воно і є. Проте слід пам’ятати, щоб це реалізувати на практиці, потрібно, окрім дискусійної платформи, яку ми провели спільними зусиллями, від міста має бути систематична робота з тим же ж посольством Фінляндії, щоб грамотно оформити запит на надання коштів, написати проект, підготувати бюджет і показати, образно кажучи, – хлопці подивіться, ми хочемо зробити цей моніторинг, результатами якого стануть дослідження та технічні рекомендації. Є компанія, що готова то зробити, у нас є фінансова підтримка «Укрнафти», яка готова підтримати цей проект фінансово. Ми просимо вас, для прикладу, профінансувати 50% чи 40% цього проекту. Це уже треба прораховувати, скільки може бути залучено грантових коштів, а тоді отримати ці кошти і реалізувати проект. Бо зустріч – то, безперечно, важливо. На ній ми почули та побачили, що для вирішення проблеми зроблено немало. Тепер уже треба доводити справу до кінця. Міжнародні уряди такі кошти дають для громад, але не дають для приватних компаній таких як «Укрнафта». Проте ймовірність отримання грантових коштів є значно вищою, коли міжнародні донори бачать, що є співпраця між громадою і приватною структурою, що вони не єдині, хто фінансує цей проект. Співпраця дає розуміння, що у взаємостосунках бізнесу та громади є певна сталість, і «Укрнафта» готова підставити тут плече.

Розмову записав
Петро МАГУР