«Найкраща у світі». Як Кучма, Янукович, Порошенко та Зеленський переписували Конституцію

Олексій Братущак, фото
Олексій Братущак
«Найкраща у світі». Як Кучма, Янукович, Порошенко та Зеленський переписували Конституцію, фото
Конституція України під час засідання Верховної Ради України, в Києві, 6 вересня 2016 року

УНІАН/Анастасія Сироткіна

25 років українські політики називають Конституцію нашої держави найкращою у світі. Попри це кожен президент намагався переписати її під себе. Водночас не гребували шантажем та порушенням самого Основного закону.

hromadske згадує політичні протистояння навколо Конституції та що в ній з’явилося за кожного президента.

Кучма. Шантаж та кардинальний розворот

Перші 5 років української незалежності держава жила без Конституції. Протягом усього цього часу точилися дискусії щодо політичного устрою та повноважень органів влади. Проте просування в напрямку ухвалення Основного закону було повільне.

Усе змінилося у 1994-му з обранням президента Леоніда Кучми. Майже одразу він вступив у конфлікт із Верховною Радою на чолі з Олександром Морозом. 

Наріжний камінь — повноваження. Кучма прагнув отримати більше важелів впливу на виконавчу владу, парламент остерігався узурпації.

Дійшло до того, що наприкінці весни 1995-го Кучма видав указ щодо опитування українців: чи довіряють вони президентові та парламенту. Це опитування мало відбутися вже у червні 1995-го. 

Під загрозою розпуску Верховна Рада пішла на те, щоб розподілити повноваження Конституційним договором. Документ визначав, що президент є главою держави і главою виконавчої влади — сам призначає прем’єра та формує уряд. А ще передбачалося ухвалення Конституції не пізніше як за рік від дня підписання договору.

Але це не припинило протистояння між органами влади. 

«Після підписання Конституційного договору процес формування указами президента паралельної системи законодавства не тільки не припинився, а навпаки посилюється»,заявив Мороз на відкритті нової сесії восени 1995-го. 

Різні погляди на розподіл повноважень і надалі заважали швидкому ухваленню Конституції.

«Мене як президента України не влаштовує, що державна політика ще на стадії формування розпорошується між гілками законодавчої та виконавчої влади. Вона повинна і буде формуватись одним конституційно визначеним органом державної влади і реалізовуватиметься всіма її гілками»,пояснював Кучма у щорічному посланні навесні 1996-го. 

Того ж дня, 2 квітня, парламент вніс до порядку денного проєкт Конституції, який передбачав сильну президентську владу.

Доопрацювання Основного закону депутатами негативно сприймали на Банковій. Дійшло до того, що 26 червня Кучма видав указ про проведення референдуму щодо затвердження Конституції. Він мав відбутися у вересні того року. А на розгляд суспільству планувалося винести Конституцію у редакції до внесення всіх правок депутатами.

Такі дії Кучми й стали приводом до історичної події, яку ми знаємо нині як «конституційна ніч».

Спікер парламенту Олександр Мороз приймає квіти від президента України Леоніда Кучми після ухвалення Конституції у Верховній Раді, 28 червня 1996 року, фото
Спікер парламенту Олександр Мороз приймає квіти від президента України Леоніда Кучми після ухвалення Конституції у Верховній Раді, 28 червня 1996 року

Єфрем Лукацький

читайте також
Конституційна ніч, якої майже не було на фотографіях

Хоч в Основному законі і збереглася президентська форма правління, проте і парламент залишив за собою значні повноваження. Тож уже наприкінці 1998-го Кучма знову заговорив про необхідність референдуму стосовно Конституції.

Реалізувати ідею референдуму з конституційних положень вдалося у 2000-му. Тоді на голосування винесли 4 питання: додаткові повноваження президента щодо розпуску парламенту, обмеження депутатської недоторканності, зменшення кількості нардепів до 300 і формування двопалатного парламенту. 

За офіційними результатами, українці підтримали усі ці пропозиції. Проте ці положення так і не були прописані в Конституції.

А вже за два роки Кучма кардинально змінив своє ставлення до розподілу влади в країні. Якщо до того він послідовно виступав за концентрацію повноважень в руках президента, то у 2002-му озвучив ініціативу переходу на парламентсько-президентську форму правління.

Однією з причин цього вважається те, що Кучма з оточенням мали сумніви, що їм вдасться утриматися у владі після президентських виборів 2004-го, де фаворитом видавався Віктор Ющенко.

Тож у 2003 році розпочався процес конституційної реформи. Навесні Кучма виніс на всенародне обговорення свої зміни до Конституції щодо переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. Проти послаблення президентської посади виступала опозиція на чолі з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко.

У підсумку в парламенті зареєстрували законопроєкти, якими пропонували внести зміни до Основного закону. Один із них із реєстраційним номером 4105 називали законопроєктом Медведчука-Симоненка (перший на той час очолював Адміністрацію президента, другий — Компартію), також цей документ підтримував лідер соціалістів Мороз. Власне, ці зміни передбачали передання широких повноважень від президента прем’єру.

Цей документ винесли на остаточне затвердження 8 квітня 2004 року. 

«Зараз відбувається не політична реформа, і ми добре це розуміємо. Ідеться про державний переворот, ініціаторами якого є три особи — Кучма, Медведчук і Симоненко!» — говорив напередодні голосування Ющенко.

Проте голосування за затвердження цих змін провалилося. Не вистачило лише 6 голосів: за зміни проголосували 294 депутати з необхідних 300.

«Це провал проєкту широкої демократичної коаліції», — підсумував тоді координатор пропрезидентської більшості Степан Гавриш.

А от Юлія Тимошенко озвучила інший підсумок: «На СДПУ(о) поставлено жирний хрест, як і на її лідері, Медведчукові».

Президент України Леонід Кучма підписує ухвалені депутатами ВР у пакеті зміни до Конституції і закон, що удосконалює систему проведення виборів, 8 грудня 2004 року у Києві, фото
Президент України Леонід Кучма підписує ухвалені депутатами ВР у пакеті зміни до Конституції і закон, що удосконалює систему проведення виборів, 8 грудня 2004 року у Києві

УНІАН/Валерій Соловйов

читайте також
Завжди повертається і завжди програє. Історія поразок Медведчука в Україні

Проте це ще не було повним провалом конституційної реформи. У парламенті залишився запасний законопроєкт 4180. До його затвердження дійшли під час Помаранчевої революції. Він у пакеті з іншими документами став компромісом, завдяки якому влада й опозиція вийшли з кризи після фальсифікації президентських виборів.

Його ухвалили 8 грудня 2004 року. І саме тоді підклали міну уповільненої дії. 

«Треба було законопроєкт вже в зал виносити, а в нього все ще вносили правки», — згадував згодом тогочасний голова Верховної Ради Володимир Литвин. Таким чином у процедурі внесення змін до Конституції припустилися порушень, якими у 2010-му скористався Янукович.

Конституційна ж реформа 2004-го передбачала втрату частини повноважень президентом. Зокрема, вже не він одноосібно визначав кандидатуру прем’єра для голосування у Верховній Раді, претендента мала назвати парламентська коаліція.

читайте також
Що ви знаєте про Конституцію України?
Президент України Віктор Ющенко в оточенні однопартійців перед церемонією присяги на вірність народу України, в сесійному залі Верховної Ради України в Києві, 23 листопада 2004 року, фото
Президент України Віктор Ющенко в оточенні однопартійців перед церемонією присяги на вірність народу України, в сесійному залі Верховної Ради України в Києві, 23 листопада 2004 року

УНІАН/Володимир Гонтар

Ющенко. Писали інші

Передбачені конституційною реформою зміни набули чинності на початку 2006-го. Того ж року Віктор Ющенко створив конституційну комісію, яка б мала напрацювати зміни до Основного закону. Проте усі його починання провалилися ще на початковому етапі через відсутність необхідної підтримки у парламенті.

Натомість за його каденції були дві загрози для узурпації влади через внесення змін до Конституції. 

Спочатку під прем’єра Януковича у Раді почався так званий процес «тушкування», коли до прем’єрської коаліції перетягували опозиціонерів. Усе йшло до того, що прем’єр збере 300 депутатів і зможе на власний розсуд змінювати Конституцію. У 2007-му Ющенко зупинив це розпуском парламенту.

А навесні 2009-го Тимошенко та Янукович за посередництва Медведчука та росіян узгоджували зміни до Конституції, які в межах «Великого договору» мали закріпити розподіл всієї влади в країні аж до 2024 року між «Партією регіонів» та БЮТ. Сторони уже погодили текст змін до Конституції та навіть анонсували створення так званої «ширки» — широкої коаліції двох партій. Але в останню мить Янукович передумав.

Тимошенко того дня запам’яталася висловом «пропало всьо». На телеканали потрапило відео її підготування до прямого ефіру, коли за кілька секунд до включення у прем’єрки зник текст на суфлері.

Лідер Партії регіонів Віктор Янукович на відкритті п’ятої сесії парламенту шостого скликання в сесійній залі Верховної Ради України, у Києві, 1 вересня 2009 року, фото
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович на відкритті п’ятої сесії парламенту шостого скликання в сесійній залі Верховної Ради України, у Києві, 1 вересня 2009 року

УНІАН/Сергій Светлицький

Янукович. Напрацював на статтю

Янукович став президентом у 2010-му з обіцянками зміцнити засади парламентаризму та провести децентралізацію влади. Проте на практиці пішов іншим шляхом.

Уже за кілька місяців, до Дня Конституції, він проголосив, що Основний закон потребує змін. 

«Деякі норми, зокрема поспішно ухвалені в кінці 2004 року, стали причиною розбалансування та серйозної кризи влади», — говорив Янукович у своєму відеозверненні.

252 депутати звернулися до Конституційного суду, аби той розтлумачив, чи були конституційними зміни від 8 грудня 2004-го. І вже за кілька місяців судді відповіли: не були. Усе через те, що тоді внесені перед остаточним ухваленням зміни не отримали схвалення Конституційним судом.

Але суд своїм рішенням не може змінювати Конституцію. У своєму рішенні КСУ зобов’язав органи влади привести нормативно-правові акти у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року.

Мін'юст розтлумачив це по-своєму і відновив старі норми Основного закону. 

«Ми повернулися до Конституції, яку Європа та світ визнали як одну з найкращих»,заявив тоді Янукович у зверненні до народу.

Натомість опоненти заговорили про антиконституційний переворот. А після зміни влади це стало підставою для кримінальної справи за статтею «Захоплення держвлади». Слідство вважало, що після висновку КСУ Верховна Рада мала ухвалити рішення щодо зміни Конституції. Цього не сталося. Натомість Янукович завдяки діям спільників отримав розширені повноваження. Тож йому, а також колишньому міністру юстиції Олександру Лавриновичу оголосили підозру.

Після відновлення старої редакції Конституції термін повноважень Верховної Ради та місцевих рад зменшився з 5 до 4 років. Проте Верховна Рада дуже швидко відновила «справедливість». Відповідні зміни про 5 років для депутатів парламент вніс до Конституції вже у лютому 2011-го.

Більше до питання кардинальних змін Конституції Янукович не повертався. Хіба що в останні дні Євромайдану 21 лютого підписав із лідерами опозиційних партій угоду, одним із пунктів якої була Конституційна реформа. Врівноваження повноважень президента, уряду та парламенту мало закінчитися у вересні 2014-го.

Одразу після домовленості з опозицією Янукович утік. І того ж дня Верховна Рада відновила в дії Конституцію зразка 2004 року. Чи конституційним було це рішення парламенту — до сьогодні ніхто не з’ясовував.

Президент України Петро Порошенко виступає зі щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України у Верховній Раді України, у Києві, 7 вересня 2017 року, фото
Президент України Петро Порошенко виступає зі щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України у Верховній Раді України, у Києві, 7 вересня 2017 року

УНІАН/Михайло Палінчак

Порошенко. «Стратегічні» зміни

Порошенко обирався у 2014-му з обіцянкою стати гарантом збереження щойно відновленої парламентсько-президентської форми правління та провести децентралізацію. 

Децентралізація також стала одним із пунктів так званих «Других Мінських домовленостей». «Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає ключовим елементом децентралізацію», — йшлося в одному з пунктів.

На початку липня 2015 року Порошенко вніс до парламенту проєкт змін до Конституції щодо децентралізації. Законопроєктом, зокрема, передбачалося, що в Перехідних положеннях Конституції з’явиться такий пункт: «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом».

За направлення цих конституційних змін на висновок до Конституційного суду проголосували 288 депутатів. Коли ж наприкінці літа 2015 року Рада знову розглядала цей документ, то під будівлею зібрався протест, під час якого в силовиків кинули гранату. Внаслідок вибуху загинули четверо нацгвардійців. 

Того дня за зміни до Конституції у першому читанні проголосували лише 265 депутатів. До фінального голосування так і не дійшло. Після зміни президента документ був відкликаний із парламенту.

Проте за часів Порошенка зміни у Конституції таки з’явилися. У 2016-му вони стосувалися правосуддя, а під час розпалу виборчої кампанії 2019-го в тексті Основного закону з’явився пункт про стратегічний курс держави на набуття повноправного членства в ЄС та НАТО.

Президент України Володимир Зеленський тримає один з офіційних символів глави держави — Булаву -— на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому складанню присяги новообраним президентом у Києві, 20 травня 2019 року, фото
Президент України Володимир Зеленський тримає один з офіційних символів глави держави — Булаву -— на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому складанню присяги новообраним президентом у Києві, 20 травня 2019 року

УНІАН/Андрій Кримський

Зеленський. Зламаний турборежим

Будувати власну «країну мрії» Зеленський почав із оголошення флешмобу до Дня Конституції. Щоб краще знати, дотримуватися і поважати Основний закон, він закликав українців записувати відео з розповіддю про одну зі статей Конституції.

Сам же президент зайнявся законодавчим флешмобом. Одразу кілька документів за підписом Зеленського пропонували зміни до Конституції.

Першим пропонувалося обмежити депутатську недоторканність. І це не була нова розробка Офісу президента. Зеленський вніс законопроєкт Порошенка зразка 2017 року. І вже у вересні 2019-го депутати внесли відповідні зміни до Конституції.

Але далі справа не пішла. Наприкінці того ж року Зеленський подав до парламенту ще один законопроєкт щодо зміни Конституції, який передбачав децентралізацію влади. Тоді це представили як виконання Україною Мінських угод.

«У Мінських домовленостях сказано, що Україна погоджується на конституційну реформу, в основі якої лежить децентралізація. Українська сторона зараз віддана домовленостям, які були», — пояснював міністр закордонних справ Вадим Пристайко. Законопроєкт пролежав у Раді лише місяць, після цього президент його відкликав.

Також не пройшли повну процедуру й інші ініціативи Зеленського щодо змін Конституції: скасування адвокатської монополії, законодавча ініціатива народу, скорочення чисельності депутатів до трьохсот.

читайте також
Більшість українців не хочуть Зеленського на другий термін. Чи може його замінити Разумков або Кличко?


Поділитися: